2.2. Міграційні тенденції в Румунії
2.2.1. Румунія як країна транзиту та призначення
Той факт, що Румунія залишатиметься країною еміграції, а потреба в робочій силі для румунської економіки дедалі зростатиме, безперечно вплине на майбутні тенденції. Очікується, що в найближчому майбутньому Румунія стане привабливим місцем призначення для іммігрантів, особливо для тих, хто приїжджає не з країн ЄС. Крім того, виїзд з Румунії кваліфікованих спеціалістів змушуватиме місцевих підприємців приглядатися до третіх країн у пошуку робочої сили для підтримки розвитку свого бізнесу.
8 Цитата за ЬНр://\ч™пїіе8икгаіпе.кіеу.иа/І)окитегИ/йег_епр.рй£. 16
Так, Румунська національна прогнозна комісія підрахувала, що дуже скоро, до 2013 року на румунському ринку праці працюватимуть 200-300 тисяч іноземців. Галузі економіки, в яких існує найбільший попит на трудові ресурси, - будівництво та сільське господарство. Румунія очікує, що туристична індустрія та сфера з надання медичних послуг також приваблюватимуть іноземців навіть більше, аніж раніше. Правда полягає в тому, що формальності, передбачені законом щодо працедавця, який може захотіти найняти іноземця, набагато складніші порівняно з формальностями аналогічного типу, яких мусить дотримуватися працедавець стосовно громадянина Румунії.
У вересні 2008 року Румунське бюро імміграції (РБІ) засвідчило присутність у Румунії близько 43 588 іноземних громадян, які легально проживають на її території.
Таблиця 4. Іноземці, які легально проживають у Румунії, вересень 2008 року
Країна походження |
Кількість осіб |
Молдова |
10 973 |
Туреччина |
8 677 |
Китай |
6 759 |
Сирія |
1971 |
США |
1 559 |
Ліван |
1 443 |
Ірак |
1063 |
Україна |
1 051 |
Іран |
954 |
Сербія |
1 156 |
Інші країни |
7 983 |
Разом |
43 588 |
За даними Міністерства освіти, на 2007 рік найбільше іноземців, які мешкають у Румунії задля здобуття освіти, походять із Молдови (5 725 осіб), Тунісу (987 осіб), Ізраїлю (675 осіб), Греції (798 осіб) та України (466 осіб). Що стосується іммігрантів із дозволом на тимчасове проживання, тут знову веде перед Молдова (11 852 осіб), тоді Туреччина (6 227 осіб) і Китай (4 366 осіб). Іммігранти, які мають дозвіл на постійне проживання в Румунії, походять здебільшого з Китаю (1 070 осіб), Туреччини (976 осіб) та Сирії (757 осіб).
Як і очікувалося, іноземці в Румунії надають перевагу реґіонам з найвищим рівнем економічного розвитку. Більшість іммігрантів живуть у Бухаресті (17 132 осіб), Тіміш (3 403 осіб), Клуж (3 332 осіб), Ясси (3 158 осіб). Також ті, хто має дозвіл на постійне проживання в Румунії, обирають Ілфов (282 особи), території біля Бухаресту й Констанци, південний схід, біля узбережжя Чорного моря (262 особи).
Якщо брати до уваги запити на перебування в Румунії за перші місяці 2008 року, було прийнято 55 92° заяв, з яких 47 391 – на тимчасове проживання і 8 529 на постійне. Офіційна статистика свідчить, що за останні роки збільшилася частка тих, хто просить про дозвіл на тимчасове перебування на території Румунії. Це свідчить, що ця країна стає однією з цільових країн, особливо в контексті недавнього підписання різноманітних угод між урядами сусідніх країн. Ще очевиднішим стає збільшення претендентів на постійне перебування в Румунії: у червні 2007 року їх було зареєстровано 4 985 осіб, а в червні 2008 року - вже 8 529 осіб. У першому півріччі 2008 року було подано 4 92° запитів на понад тримісячне перебування на території Румунії громадян Європейського Союзу і країн Південно-Східної Європи; 186 було видано територіальними відділеннями РБІ - інституцією, що впродовж останнього часу працюють над зміцненням своїх відділень.
Що ж стосується громадян ЄС, то в квітні 2008 року в Румунії їх проживало 17 619 осіб. Більшість із них походять з Італії (4 366 осіб), Німеччини (3 268 осіб) і Франції (2 298 осіб).
У Румунії простежується тенденція до збільшення обсягів нелегальної імміграції. 2007 року румунській прикордонній поліції вдалося затримати 331 групу, що складалася із 1 083 нелегальних іммігрантів і 135 жертв торгівлі людьми порівняно з 232 групами з 738 нелегальних іммігрантів і 127 жертв торгівлі людьми 2006 року. Крім того, 2007 року румунські силові структури відшукали 672 нелегальних іммігрантів порівняно з 537 2006 року. Ці цифри свідчать про суттєве збільшення кількості осіб, які використовують фальшиві румунські (або болгарські) документи, що посвідчують особу, для проникнення на територію Румунії.
Якщо аналізувати кількість рішень про депортацію та повернення, які ухвалило РБІ за 2007 рік (всього 4 470 осіб), бачимо збільшення на 7% порівняно з 2006 роком, з чого робимо висновок, що це нормальна ситуація в умовах загальної підвищеної імміграційної активності. Загалом більшість осіб - негромадян ЄС, депортованих з Румунії, походять з Туреччини (1 337 осіб), Молдови (1 304 особи) і Китаю (431 особа). У 2 205 випадках Румунія депортувала нелегальних іммігрантів. 1394 особи було виселено на вимогу, а 489 осіб - через те, що Румунія відхилила їхні заяви на проживання. Загалом 2007 року найбільше нелегальних іммігрантів походили з Молдови та Туреччини.
2007 року було ухвалено рішення про виїзд з території Румунії 4 044 іноземців. Серед них 88% підкорилися цьому рішенню, а 12% вирішили залишитися, і ці особи далі живуть у Румунії. РБІ виявило чималу активність у цій справі, працюючи над ідентифікацією тих, хто відмовився підкоритися рішенню органів влади, і переконуючи таких осіб змиритися з рішенням влади. Саме в цій сфері важливою виявилася співпраця з іншими організаціями, такими як Міжнародна організація з міграції (МОМ): 8 з-поміж згаданих осіб отримали допомогу в процесі добровільної репатріації. Однак 257 іноземців не вдалося знайти та змусити покинути Румунію впродовж 24 годин, тому РБІ звернулося до прокуратури й апеляційного суду з вимогою заарештувати їх.
Щодо іноземців, які вирішують покинути територію Румунії, РБІ відіграє важливу роль і впродовж останніх років допомагає в управлінні негативною стороною цього явища - коли люди відмовляються поважати рішення щодо репатріації. У цьому
контексті важливо зазначити посилення спроможності до обміну інформацією на рівні різних відповідальних ланок РБІ, а також поліпшення робочих можливостей з обміну відповідними й необхідними даними між різними складниками державної влади (РБІ, поліція, митниця, децентралізовані департаменти праці, окружна жандармерія тощо). З цієї категорії 1 914 осіб отримали рішення про репатріацію (1 754 особи вже виїхали з Румунії або збираються виїхати), 8 попросили про надання їм статусу біженця, 68 осіб оскаржили рішення про примусове повернення на батьківщину. 31 особу досі розшукують, оскільки вони проігнорували кінцевий термін виїзду з Румунії, 5 - фактично випроваджено додому і 3 особи розміщено у відповідних центрах для того, щоб приготувати справи щодо їхньої репатріації, а двоє іноземців скористалися допомогою МОМ, добровільно попросившись додому.
Саме дуже мала кількість осіб, чия ситуація підпадає під сферу діяльності МОМ, свідчить, що ще потрібно докласти чимало зусиль для пояснення бенефіціарам ролей різних інституцій, і що ті бенефіціари, які вирішили приїхати до Румунії, дуже неохоче згодом вирушають до рідних домівок. У першому півріччі 2008 року 201 іноземця репатріювали, а це на 14,5 % менше порівняно з першим півріччям 2007 року. У цьому контексті важливо згадати недавні законодавчі зміни, внаслідок яких процедура випровадження осіб стає ще суворішою. У першому півріччі 2008 року 153 іноземців, які мали покинути Румунію впродовж 24 годин, не вдалося знайти, тож РБІ звернулося до прокуратури й апеляційного суду з вимогою їх заарештувати. Роль РБІ в цій сфері також треба посилювати, щоб показати, що ті, хто не зважає на права та процедури Румунії, мусять за це відповідати.
Заводячи мову про прохачів притулку, треба чітко з'ясувати різницю між прохачами притулку, особами, які отримують певну форму захисту (статус біженця, допоміжний захист або тимчасовий захист), та інші категорії мігрантів. Найпростіша різниця полягає в тому, що прохачі притулку (особи, які отримали певну форму захисту) були змушені покинути країни походження через небезпеку чи загрозу їхньому життю чи свободі, тоді як мігранти обирають виїзд з країн походження з різних причин і поселитися тимчасово чи на постійній основі на території якоїсь іншої країни. Їхні причини можуть мати економічний, соціальний, культурний, родинний характер.
Беручи це до уваги, Румунія ратифікувала цілу низку міжнародних документів, якими зобов'язалася на державному рівні забезпечувати вільний доступ до процедур з надання притулку і поважати принципи поп-ге£ошетепі - заборона повернення, видалення, екстрадиції прохачів притулку або осіб, яким надано якусь із форм захисту.
Після ухвалення перших законодавчих актів і створення інституційного механізму з компетенціями в цій сфері 1992 року було зареєстровано зростання кількості прохачів притулку на 50% порівняно з 1993 роком. Найбільший стрибок зафіксовано гооі року, після набрання чинності урядового указу № 102/2000 (щодо біженців у Румунії).
За даними РБІ, більш як 810 осіб отримали захист у Румунії, 549 дорослих і 261 дітей. Більшість - вихідці з Іраку, Ірану, Палестини і Конго.
За останні роки в Румунії зростає число прохачів притулку. За даними РБІ, 2007 року 605 іноземців офіційно попросили притулку в Румунії, і жоден із цих запитів не отримав відмови. Ці цифри свідчать про майже 40% зростання, якщо порівнювати з 2006 роком, коли було внесено 381 запит. Усі ці особи пройшли через дуже сувору контрольну процедуру ідентифікації особистості, а 578 іноземців перевіряли на причетність до кримінальних справ. Усі прохачі пройшли процедуру дактилоскопічних відбитків і 562 з них було перевірено Автоматичною системою ідентифікації відбитків пальців (AFIS). Усі прохачі, крім тих, які перебували в центрах з утримання під вартою (Отопені й Арад), одержали ідентифікаційні документи. Ті, яким було відмовлено, вважалися неприйнятими або рішення про виїзд з Румунії приймали проти них. 2007 року 533 клопотання було розглянуто в адміністративному порядку, результатом чого було 314 відмов, 113 схвалень (107 осіб отримали статус біженців, 6 - допоміжний захист біженців), юб вирішили подавати попередній запит і 97 отримали абсолютний дозвіл на перебування. Решта справ ще розглядаються. Збільшення кількості таких запитів 2007 року можна пояснити кількістю нелегалів сербського й романського походження, які просять притулку в Румунії. 2007 року до РБІ звернулося 75 осіб із запитом про проходження нової процедури з отримання притулку. 40 заяв не було прийнято, 35 особам було дозволено ініціювати цей процес. Було внесено 262 скарги у відповідь на рішення РБІ щодо відмови у таких запитах. Суд дозволив ю особам отримати статус біженця в Румунії і постановив, що ще 9 осіб скористаються додатковим захистом біженців.
За перші місяці 2008 року 407 осіб подали клопотання про отримання притулку в Румунії, 40 осіб зробили це вдруге. Якщо порівнювати з аналогічним періодом попереднього року, це суттєве збільшення, що пояснюється нелегальним перетином румунського кордону на півночі країни. Варто також зазначити, що велика кількість запитів надходить від громадян Іраку, країни, де конфлікти й відсутність повноважень державних інституцій впливають безпосередньо на права громадян загалом. Цікаве спостереження: за перші місяці 2008 року нікому не було відмовлено у можливості подання клопотання про надання притулку. Якщо ж говорити про форми допомоги, надаваної румунською державою, 516 прохачів притулку отримали допомогу в реґіональних центрах організації, зокрема фінансову.
Зобов'язання щодо притулку, що їх бере на себе РБІ, - досі дуже важлива сфера дальшого законодавчого наближення Румунії до права ЄС. Вже будучи членом ЄС, Румунія постійно зацікавлена в інтеґруванні європейських норм і стандартів у свої внутрішні законодавчі акти й політики. Один із прикладів - підготовка до імплементації програми ОПВЬШ II, яка краще розподілить обов'язки між інституціями європейського рівня. Румунська влада вже почала співпрацювати з системою DUBLIN, надаючи інформацію про осіб з третіх країн, які просять притулку і рішення стосовно яких не повинна ухвалювати Румунія.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 Наверх ↑